| Погода |   |
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » Українські вірші, пісні, приказки
|
Колись давно старий козак розповів своєму онукові одну життєву
істину.
- Усередині кожної людини йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк являє собою зло - заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню… Інший вовк являє собою добро - мир, любов, надію, люб'язність, істину, доброту, вірність…
Маленький хлопчик, зачіплений до глибини душі словами діда, на кілька митей задумався, а потім запитав:
- А який вовк наприкінці перемагає?
Обличчя старого козака торкнула ледь помітна посмішка й він відповів:
- Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
|
|
... Були там чесні пустомолки,
Що знали весь святий закон,
Молилися без остановки
І били сот по п'ять поклон,
Як в церкві між людьми стояли
І головами все хитали;
Як же були на самоті,
То молитовники ховали,
Казились, бігали, скакали
І гірше дещо в темноті ...
http://pysar.net/Kotljarevskyj/index.html
|
|
Буде добре, як мине зле.
Від добра ніхто не тікає.
Від добра добра не шукають.
Все добре, що добре кінчається.
Добре чути далеко, а зле ще далі.
Добре ім'я краще багатства.
Добре роби - добре й буде.
Добре треба шукати, а зло саме прийде.
Доброму всюди добре.
Добро пушить, а лихо сушить.
Світ не без добрих людей.
|
|
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі господньому
Серце його й воля
Навчається; і стане він –
Як на добрім полі
Над водою посаджене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє.
А лукавих, нечестивих
І слід пропадає, -
Як той попіл, над землею
Вітер розмахає,
І не встануть з праведними
Злії з домовини.
Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть.
"Кобзар" - Т.Г. Шевченко Киїі 1985 видавництво "дніпро"
|
|
Хтось та й вродиться з нас нещасливий
та я знаю який був мій рід
Пресвята Богородице Діво
вирушаєм сьогодні в похід
затріпочуть хоругвоньки крилами
запорізький лунатиме марш
не заручені ми із милими
цілий полк не одружених нас
помолюся я в путь так як годиться
треба йти до чужих вже сторон
борони ж ти мене Богородице
щоби я не потрапив в полон
а якщо ненароком загину
хай мене поховають за дня
понесуть на руках побратими
поведуть вороного коня
хлопці вдарать на раз із мушкетів
загримить полковий тулумбас
Дух мій Діво тоді вже відлетить
аж на Січ в Україну до нас
|
|
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
|
|
|
|
