| Погода |   |
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » Українські вірші, пісні, приказки
|
"І не люблю я двох облич, коли вони в одній людині."
|
Куй залізо, поки гаряче.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Краще нині горобець, ніж завтра голубець.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
На годину спізнився, за рік не доженеш
Згаяного часу і конем не доженеш
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Не поговоривши з головою, не бери руками.
Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.
Коли став робить, то байдики не бить.
Кінець діло хвалить.
Зробив діло — гуляй сміло.
Вмій пожартувати, та знай, коли перестати.
Діло майстра боїться.
Майстер — золоті руки.
Не те дороге, що з червоного золота, а те дороге, що доброго майстра.
Який майстер, така й робота.
Не поклавши, не шукають.
Як спечеш
...
Читать дальше »
|
З мудрим камінь носи, а з дурнем і каші не їж.
З розумним говорити — що мед пити.
З розумом жити — радіти, а без розуму — мучитись.
Розуму і за морем не купиш.
Розуму і гроші не замінять.
Розуму на базарі не купиш.
Розумний ще з літа думає про зиму.
Скільки голів, стільки й умів.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Обережність — мати мудрості.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом.
Не вчи вченого їсти хліба печеного.
Кожна голова по-своєму кива.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Молодість плечами міцніша, старість —головою.
Молодий — на битву, старий — на думу.
Змолоду дірка, на старість — діра.
Говори не про те, що прочитав, а про те, що зрозумів.
Якщо не бачиш, зійди на гору; якщо не розумієш, запитай у
...
Читать дальше »
|
|
Людину цінують не за роки, не за гроші, а за розум.
Де розумом не дійду, то в книжці знайду.
Хто дає життя розуму, той не вмирає.
Вчитися доброму — погане на ум не прийде.
Від науки міцніють розум і руки.
Не перо пише, а розум.
Мудрий не дасться за ніс водити.
Не краса красить, а розум.
Розумна голова сто голів годує, а дурна і себе не прогодує.
Дурний кисне, а розумний все промислить.
На розумного і дивитись гарно, з розумним і жити добре.
Розумний мовчить, коли дурень бурчить.
Краса розуму не прибавить.
Сіль-хліб кусай, а розумних людей слухай.
Розумну річ гарно й слухати.
Спочатку подумай, а потім і нам скажи.
|
|
- Скажи мені, мати,
Де сонце йде спати?
- За високу гору,
В зелену комору.
- Хто ж його колише
Все тихше і тихше?
- Соловей піснями,
Тиха нічка снами.
-А які сни має,
Коли засинає?
- Йому сняться квіти,
Що вдень на них світить.
- А хто його збудить,
Як світати буде?
- Пташки веселі
Збудять з постелі.
-А на що, як встане,
Найперше погляне?
- На тебе, серденько,
Як встанеш раненько.
|
|
...Світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,.
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає...
І нема тому почину,
І краю немає!...
|
|
Обережно ступай,
Не зламай живі квіти,
Бо вони, як і ти, потребують тепла.
Адже все на землі
Прагне бути зігрітим:
Зупинися, не смій заподіяти зла!
Обережно ступай,
Нахились, придивися,
Не гаси під ногами земного життя.
Десь співає цвіркун,
Заховавшись між листям,
Он гніздечко – не руш,
І другому затям.
Ось біжить по землі
Працьовита комаха.
Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай.
Все потрібне землі:
І рослина, і птаха –
Ти ж людина, не звір –
Обережно ступай!
|
Суду Божого околицею не об'їдеш.
Постися духом, а не черевом.
Божі невільники щасливі.
Ми з сумом, а Бог з милістю.
Він Бога лає, а Бог його зберігає.
Живий Бог - жива душа моя.
Не нашим розумом, а божим судом.
Світло в оселі від свічки, а в душі від молитви.
Бог судить не так, як люди.
Від Бога ніде не сховаєшся.
Так буде, як Бог дасть.
Людина мислить, а Бог радить.
Бачить Бог з неба, що кому треба.
Без Бога ні до порога.
Бог покорить, Бог і простить.
Бог батько, цісар дядько.
Божа воля, Божа й сила.
Від серця до Бога, навпростець дорога.
Дасть Бог день — дасть і пожиток.
З одним Богом на сто ворогів.
Караючи, Бог і змилується.
Кого Бог засмутить, того і потішить.
...
Читать дальше »
|
|
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Вже-я любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,—
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить-
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
|
|
Ой, не зоря в небі запалала,
То на землі квітка розквітала,
Там де трава, як зелений шовк,
Ранок прийшов, але квітку не знайшов.
Ой то цвіла та не квітка красна,
Ой то душа, що шукала щастя,
Квітка-Душа ніжна і жива,
Вітер почув і приніс її слова.
Приспів:
Весен і зим - дай Бог!
Віри і сил - дай Бог!
Щастя усім - дай Бог!
Ой де Весна коси розплітала,
Квітка цвіла і не облітала,
Мрії і сни, зелена трава,
Тільки душа і квітуча, і жива!
слова Діана Гольде, музика Костянтин Меладзе, виконує Ніна Матвієнко
|
|
|
|
