Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші – не мина Жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть Кухлик той, що з краю. Продавщиця: - Што? Чєво? Я не панімаю. - Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка. - Да какой же кулік здєсь, Єслі ето кружка! Дід у руки кухлик взяв І насупив брови: - В Україні живете Й не знаєте мови… Продавщиця теж була Гостра та бідова. - У мєня єсть свій язик, Ні к чєму мне мова. І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід, Бо така сама біда В моєї корови: Має, бідна, язика – І не знає мови!
